Завтра в Національній філармонії України виступає хор "Хрещатик". З його художнім керівником і диригентом Павлом Струцем розмовляємо напередодні концерту, в день ювілею колективу: "Хрещатику" — 15 років. Утім, офіційне святкування дня народження хору у зв’язку з фінансовими труднощами переноситься на осінь.

— У 2007 році ви змінили на посаді художнього керівника хору диригента Ларису Бухонську, засновницю колективу. Наскільки “Хрещатик” став іншим під вашим керівництвом і якою мірою залишився таким, як був?
— Я в хорі “Хрещатик” із 1995 року. Спочатку був співаком, потім хормейстером, а з 2003 року — диригентом. Тобто мені знайомі і методи роботи з хором, і традиції його репертуару. Фактично усе найкраще залишилося. Але колектив тепер на 80—85 відсотків інший.

— Чи йшлося про те, аби змінити репертуарну політику хору?
— Головне відбулося минулого року. В нас був великий проект під назвою “Річний сонцеворот українського обрядового співу”. Тут поєднано чотири основні обрядові українські свята: різдвяне святкування, зустріч весни, купальський обряд і, як одне дійство, обжинки та весілля. Унікальність проекту в тому, що хор тут постав не як статичний колектив, а як своєрідний музичний театр. На виході ми одержали новий жанр — хоровий театр, чого досі в історії “Хрещатика” не було. Наша постановка “Діва-Весна” об’їхала всі культурні столиці Європи.

— Минулого року ви здобули перемогу на престижному конкурсі хорових колективів у Франції. Як вам це вдалося?
— Справді, це дуже серйозний хоровий конкурс, він належить до елітарних у світі. Те, що ми здобули перемогу, надзвичайно приємно, але й несподівано, адже останнім часом політика європейських конкурсів спрямована на те, аби колективи зі Східної Європи зняти ще з перших турів. Однак, як написала французька преса про нас, у хору з України технічно все було бездоганно. За правилами конкурсу, професійний хор не мав права взяти Ґран-прі, це мав бути аматорський хор. І нас про це попередили, тому віддали перемогу лише у нашій категорії “Камерні хори”. А Ґран-прі взяв французький аматорський хор.

— Як “Хрещатик” відзначатимете своє 15-річчя?
— На жаль, ми перенесли ювілей на вересень — жовтень. Програма буде незвична: хочемо представити український романс ХХ сторіччя в перекладі для хору.

— Яка найпрестижніша хорова премія у світі?
— Нещодавно я дізнався, що присуджують премію Grammy у класичному хоровому жанрі. Минулого року її одержав естонський камерний хор. Цікаво те, що вони свою програму побудували на естонському фольклорі, тобто те саме, що робимо ми. Хочемо подати свій фольклорний матеріал до Лондона, де проходить відбір. Було б непогано, якби хор із України виграв Grammy.