Ви любите спів – і хочете знайти саме те, що вам подобається?

Вам усі кажуть, що у вас гарний голос, і ви прагнете вчитися співати?

А може, ви просто хочете зрозуміти, що таке український спів, і якою може бути українська пісня?

Тоді вам сюди! :)

Ми спробуємо розповісти вам про різні МАНЕРИ СПІВУ, характерні для України давньої і сучасної – з прикладами, ілюстраціями, аргументами.

Йдеться, зокрема, про:

  Традиційний народний спів
  Трансформований "народний" спів
  Академічний спів
  Стихійний "міський" спів
  Естрадну та інші новітні манери співу




ТРАДИЦІЙНИЙ НАРОДНИЙ СПІВ

Так сталося, що зовсім небагато людей сьогодні знає, що таке справжній – ТРАДИЦІЙНИЙ – народний спів. Це справді велике національне надбання, яке у своєму первісному вигляді не потребує жодних обробок чи прикрас.

Традиційний спів – не лише характерна манера звукоутворення, яка має в Україні різні реґіональні та жанрові особливості. Це мистецтво, яке ще кілька десятиліть тому було доступне кожному. Абсолютна більшість народних пісень у своєму побутуванні були розраховані НА УЧАСНИКА, а не на слухача. Пісні обрядові – задля ладу між людиною і світом; пісні ліричні – вираження емоцій і стихійне їх "проживання"; пісні історичні, станові... А сучасні співаки використовують традиційну, чи, як її сьогодні частіше називають, АВТЕНТИЧНУ манеру співу також і для сценічних потреб.

Читати далі »



ТРАНСФОРМОВАНИЙ "НАРОДНИЙ" СПІВ

Суто сценічно орієнтоване явище, яке виникло під впливом діяльності Державного хору імені Григорія Верьовки і розквітло в часи керівництва Анатолія Авдієвського.

Гучна, демонстративна грудна манера виконання не подібна до жодної з українських реґіональних традицій, проте за радянського часу саме такі колективи звикли називати "народними". Сьогодні цей спів – самостійна мистецька течія, яка має власні школи та засади вираження.

Читати далі »



АКАДЕМІЧНИЙ СПІВ



Читати далі »



СТИХІЙНИЙ ("МІСЬКИЙ") СПІВ

Так співають люди, які ніде не вчилися – просто вміють вести мелодію, не надаючи уваги манері звуковидобування. Найчастіше це буває т.зв. спів "на зв'язках" – негучний і тому добрий для ансамблю.

Саме такими "стихійними" співаками є абсолютна більшість міських учасників аматорських (самодіяльних) колективів різного спрямування, а також усі, хто співає сам для себе. А цілеспрямованою школою української пісні для міста у Києві став Етнографічний хор "Гомін" під керівництвом Леопольда Ященка.

Читати далі »



ЕСТРАДНА ТА ІНШІ НОВІТНІ МАНЕРИ СПІВУ



Читати далі »